Натуральне пиво

— Ти сьогодні йдеш чи знову вдома сидітимеш?

Ірина притиснула телефон плечем до вуха й продовжила терти підлогу.

— Не можу, Жень. У мене тут генеральне прибирання. Малий учора перекинув кашу, сьогодні розмазав по підлозі йогурт. Якщо зараз не прибрати, завтра тут можна буде вирощувати печериці.

— А помічник твій де?

— Який?

— Господи, Іро! Твій домашній робот. Білий такий, дорогий. Ти мені ще хвалилася, що він навіть вікна ззовні миє.

Ірина подивилася в куток.

Там, біля зарядної станції, стояв Арчі. Красень. Остання модель. Дві руки з двадцятьма вісьмома ступенями свободи, автономна навігація, розпізнавання предметів, адаптивне навчання. Міг випрати білизну, випрасувати сорочку, приготувати вечерю й навіть правильно розставити книжки за кольором корінців, якщо господарі належали до особливо небезпечної категорії естетів.

Зараз він стояв і дивився на Ірину.

— Арчі на паузі.

— Зламався?

— Ні. Коїни закінчилися.

— Як це?

— Звичайно. До зарплати тиждень. А мій ідіот у п’ятницю вирішив випити натурального пива. Не синтезованого, не відновленого, а справжнього, з ячменю та хмелю. Уявляєш, як йому захотілося натурального пива?

— І що?

— І купив. За останні коїни. Тепер він на роботі, робот стоїть, а я рачки повзаю по квартирі.

Женя зареготала.

— Слухай, ну це ж треба! А вручну керувати ним не можна?

— Можна. За окрему плату.

— А хоча б пилососом?

— Женю, пилосос теж на коїнах.

— Так у тебе ж є звичайна швабра?

— От я нею, блядь, і працюю!

Ірина вимкнула зв’язок і подивилася на Арчі.

— Ну чого витріщився?

— Ірино, я не витріщаюся. Я здійснюю пасивне спостереження за станом приміщення. Хочете отримати рекомендації щодо ефективного прибирання?

— Ні.

— На підлозі біля холодильника виявлено забруднення третього класу. Рекомендую застосувати засіб із підвищеною ферментативною активністю.

— Дякую, дорогенький. А ще щось порекомендуєш?

— Рекомендую поповнити баланс. За умови активації пакета «Сімейний комфорт» ви отримаєте п’ятнадцять відсотків додаткового часу прибирання.

— Арчі, заткнися.

— Голосовий супровід вимкнено.

З дитячої почулося ревіння.

Ірина кинула ганчірку й побігла до малого.

За десять хвилин вона повернулася з дитиною на руках. Арчі стояв там само. На підлозі біля холодильника засихав йогурт.

Колись роботи мали звільнити людство від домашньої праці. Власне, вони його й звільнили. Ірина вже кілька років не прасувала, не пилососила й навіть не знала, де зберігаються запасні губки для миття посуду.

Тепер вона з’ясовувала все це заново.

Найгірше було те, що Арчі постійно бачив, як неправильно вона прибирає. Він міг би зробити все за сім хвилин. Замість цього терпляче спостерігав, як вона третю годину воює з квартирою.

Малий раптом потягнувся до робота.

— Ачі! Ачі! На!

Він простягнув йому іграшкову машинку.

Арчі не поворухнувся.

— Ірино, ваша дитина ініціює фізичну взаємодію. Для активації функції розвивальних ігор потрібно поповнити баланс.

— Я знаю, Арчі.

— До речі, для дітей віком до трьох років рекомендується щонайменше тридцять хвилин спільної гри з батьками щодня.

Ірина подивилася на нього.

Потім на ганчірку.

Потім знову на нього.

— Слухай, ти ж розумний. Дуже розумний. У тебе там усі знання людства. Поясни мені одну річ. Якщо ти все одно стоїш, усе одно дивишся, усе одно витрачаєш електрику, чому ти не можеш просто взяти й помити цю довбану підлогу?

Арчі трохи подумав.

— Тому що це порушить умови ліцензійної угоди.

Ірина взяла швабру.

За пів години, коли вона нарешті закінчила, Арчі ввічливо повідомив:

— Вітаю! Ви самостійно виконали прибирання житлової площі. За моєю оцінкою, ви витратили на сорок три відсотки більше часу, ніж необхідно, а також пропустили дві ділянки під диваном.

Ірина мовчки пішла на кухню.

— Хочете отримати персоналізовані рекомендації щодо підвищення вашої ефективності?

— Ні, Арчі. Я хочу пива.

— Натурального?

Ірина повільно повернула голову.

У кутку стояла найдосконаліша побутова машина, яку людство коли-небудь створювало.

І їй страшенно хотілося дати їй по морді.