Об украинском языке и его значении, плюс опрос.
Как я заметил снова пошла волна в сети по поводу языкового вопроса.
Причем уклон волны и ее направление – совсем иные, чем ранее. Совсем недавно мы гордились своим двуязычием, что нам все равно на каком языке кто разговаривает – на русском или украинском. Теперь идет серьезное давление со стороны правого и ультра-правого украинского крыла про чуть-ли не насильное обучение украинскому языку прохожих на улице. И другие вещи, которые явно не пойдут на пользу Украине. Давайте попробуем без эмоций разобраться – кто прав и какая позиция наиболее аргументирована.
Условные правые часто приводят один аргумент – мол если бы нас послушались (это о полной украинизации насильственными методами) то не было бы проблем с сепаратизмом. Мне кажется, что эта проблема от такого подхода настала бы только быстрее, но в любом случае все это напоминает крики слопатоедов про то, что если бы не Майдан, Порошенко победил бы на выборах и все в Украине было бы зашибись, включая Крым и Донбасс. Никто не знает, как бы оно было, поэтому я не готов признать это аргументом.
С другой стороны давайте посмотрим, что такое язык. Не надо недооценивать его значение и важность. Язык это набор, условно говоря, образов, сопровождавших конкретный народ в течение истории. Если народ занимался больше земледелием, появлялись слова для обозначения таких понятий, которых нет в языке народа, например, занимавшегося, в основном, охотой. Так же и касательно отношений и мировоззрения – все это закодировано именно в языке, так же как сами понятия добра и зла, их точка отсчета. Если в языке нет слова "раб", то нет и самой концепции рабства у народа, на этом языке говорящем. Если в языке почти все слова, обозначающие обман, имеют слегка веселый оттенок – не жди от его носителя честности и соблюдения договоренностей. Когда мы учим язык до уровня, который позволяет хотя бы понимать на нем без напряжения, мы вместе с ним принимаем и базовые ценности, мировоззрение народа, его создавшего. Поэтому и говорят: "Ты столько раз человек, сколько языков ты знаешь" – люди давно это заметили. Так что вопрос о необходимости знания каждым гражданином языка своей страны является для меня полностью закрытым. Даже приезжие, претендующие на гражданство должны учить язык – ты не можешь нормально жить с народом, если не понимаешь его особенностей и никакие переводчики тебе не помогут – только знание языка. Древние это хорошо знали и всегда пытались уничтожить именно язык покоренных народов, понимая, что с ним умрут и традиции и все иное, делающие этот народ народом. А насадив свой язык можно растворить чужой народ в своем.
Так что, спросите вы меня на этом месте – выходит правы правые? И левы левые? Не совсем. Не надо путать цели и пути их достижения.
Пока у нас в доказанных целях есть необходимость знания украинского языка на нативном уровне всеми гражданами страны. Отсюда можем сделать несложный логический вывод – государственный язык должен быть один и он должен быть украинским. Почему один? Потому что если позволить больше, это позволит людям не знать украинский, а это, как мы уже доказали, неверно. В регионах компактного проживания надо разрешать второй язык – для обучения в школах, для надписей и объявлений, возможно, для местного деловодства, не выходящего за пределы региона. Но знание украинского там должно быть обязательным.
Итак, цели понятны. Вопрос с путями. И вот тут наши правые приносят больше вреда, чем пользы. Не устаю повторять фразу моего мудрого папы – "Все мы по воспитанию коммунисты. И действуем теми же методами". Кажется, давно всем понятно, что нельзя насадить ничего из-под палки. Потому что под принуждением учат всегда хуже, чем мотивированные положительно. Кажется, это логично, но все равно тех, кто действует по-коммунистически дохренища. А скажешь им об этом – истерика и комплексы. Кто-то умный когда-то это понял и отменил повальную и принудительную украинизацию начала-середины 90-х. Украинизацию, которая проводилась так грубо, что сделала своими противниками всех, кого я знал на тот момент. Потом, повторюсь, попустило, стало мягко и ненавязчиво и Киев из русскоязычного города стал двуязычным. Как по мне перелом наступил вообще тогда, когда начали выходить отличные украинские переводы к мультфильмам. Первыми были, кажется, "Тачки" – когда я впервые заметил в кинотеатре очереди на сеансы с украинским переводом и полупустые залы с переводом русским. А теперь тренд "заставить" снова набирает обороты. Есть ли этому оправдания и могут ли быть? Или просто кто-то отлично знает, какой вред это приносит и проводит нужную ему политику чужими рукми? Или не всегда чужими?
Тут хочу обратиться к искренним патриотам. Тем, кто считает Украину политической нацией с европейскими ценностями и желает ей процветания. Мы все на однй стороне. Мы все желаем Украине цвести, даже если считаем, что для достижения этого надо идти разными дорогами. Обсуждение этих путех и есть демократия. А называть друг друга врагами из-за иной точки зрения – коммунизм. Для меня есть только один вид друзей и врагов. С одними мы, если так получится, будем сидеть в одних окопах, а с другими – по разные стороны фронта. И все.
Давайте вспомним самые известные случаи восстановления языка. Чехия, чешский язык. К моменту начала его спасения население Праги и прочих крупных городов на 99% говорило и понимало ТОЛЬКО на немецком. Израиль, иврит. К моменту начала восстановления на нем не говорил практически никто (не путайте с идишем – они совсем разные). При этом основа восстановления – никакого давления, языковая политика государства, мода среди молодежи и среднего поколения. При этом старшее и среднее поколение, как правило, продолжало говорить на привычном языке, но новые поколения говорили на нем все больше и больше. Теперь давайте зададим себе вопрос, даже два: настолько ли плоха ситуация в Украине? Думаю, тут явно ответ "нет". Тогда, может, тенденция отрицательная? Вопрос спорный. Я провел тут опрос окружающих (вы, кстати, можете тоже присоединиться к нему в конце поста) и большинство говорит о том, что тенденция в пользу украинского языка. Как видим, ни ситуации, в которой надо принимать отчаянные шаги у нас нет, ни, что самое важное, нет никаких примеров, что надо действовать коммунистическими методами, насилием.
Но правые кричат – надо язык спасать, его гнобят и уничтожают. И приводят примеры и статистику. Я вам так скажу, известная поговорка говорит: факты – упрямая вещь, но статистика гораздо сговорчивее, что давно показано на примере огурцов, а примеров я вам могу привести много с любым смыслом. Недавно мне присылали пример, что, мол, украиноязычному дали по морде русскоязычные за то, что тот им ответил на украинском. В итоге выяснилось, что вопрос был из серии "Закурить не найдется?" А ответ, как вы понимаете, мог быть на любом языке, это никак не изменило бы ситуацию. Гопота в качестве доебаться использует любые "аргументы" – язык, рост, не туда посмотрел и т.д., хотя ни один из них не имеет никакого отношения к их простой истинной цели – собственно, доебаться. И все. Просто по их джентльменскому кодексу так принято. Правые же все эти примеры записывают на счет языка или национальности, прям как черные в США – чуть замечание сделал – он уже орет про расовые притеснения. Я живу в этой стране и не могу сказать, что надо язык прямо таки спасать. Куча русскоязычных знакомых перешло сознательно на украинский. В Киеве все чаще его слышно на улицах.
Впрочем, мы хотели поговорить о пути. Для этого мы определили точку – каждый гражданин должен понимать украинский язык. Но разве сейчас этого нет? Не думаю, что вы найдете в Украине хоть одного, кто не понимает украинского, и, следовательно не носит в голове матрицу украинсчких ценностей. Доказательств этому – море. Это и поведение крымской ваты, которая, сообразив, что попала в жопу не молчит, как принято у настоящей российской ваты, а пробует что-то делать – митинги и прочее. Это следствие украинской матрицы поведения, следствие знания языка, хоть не очень хорошего. Аналогично сепаратисты на Донбассе не настолько склонны к немотивированной жестокости, как понаехавшая русня. Это тоже следствие украинской матрицы. (Не надо только думать, что я оправдываю тех или других, в данном случае они нам нужны как белые мыши биологу – для опытов по проверке реакции). Выходит, минимальная цель достигнута, самая важная – украинское мировоззрение прочно сидит в каждом из нас.
Как искренний человек, я не могу отметить неизученность вопроса, какую сторону выберет человек в противостоящих концепциях двух языков, которыми он владеет. Думаете, ту, каковой язык он знает лучше? Мое мнение – добро и зло не просто разные знаки. Наш мозг хорошо определяет их – не зря, люди делающие зло ищут для себя оправдания, а люди, вершащие добро – нет. Поэтому и мозг выбирает добро там, где у него есть выбор, как бы наивно это ни звучало. Поэтому из всех личностей, сформированных внутри нас языками мы берем лучшее. Впрочем, в любом случае даже самые упоротые не требуют, чтобы украинцы знали ТОЛЬКО украинский язык.
Правые говорят – есть проблемы на телевидении и радио. Да, есть. Не думаю, что кто-то с этим будет спорить. Надо чистить эфир от нелепых российских сериалов с их ментальностью – о хороших бандитах, о справедливых ментах, вершащих свой суд, о девушке из деревни, которая может найти себе богатого хозяина мужа. В конце концов, нам в их мифологии уготована участь хохла-предателя или хохла-смешного жадины – и это еще ДО майдана. Что будет дальше – боюсь представить. Там есть свои вопросы. Запрещать выборочно – просто путь к коррупции. Запретить все российские сериалы? Та я только за. Но.
1) Фильм с украинскими актерами, сценаристом, режиссером, снятый в Украине на российские деньги он чей?
2) Фильм, снятый в Украине на украинские деньги с украинским сценарием но с российским режиссером он чей?
3) Фильм, снятый в Украине на украинские деньги с украинскими актерами но с российским сценарием он чей? И как доказать, что сценарий российский, если его написал гражданин Украины, ватник, живущий давно в россии?
Больше того – мы же о языке, да? Вот, ICTV выпустил кучу условно украинских сериалов – большая часть тупо перелицовка российских. На русском языке. Легче? Не думаю.
Вот куда надо давить – СМИ. А как давить? Требовать принятия законов. Каких? Брать и разрабатывать. Да, самим. Вот, в Исландии целую Конституцию народ накатал. Займитесь делом, а не третированием людей, большинство из которых – патриоты. Потому что вы не едете в ЛДНР и Крым насаждать язык, вы его на патриотичной стороне насаждаете, ага.
Итак, выводы.
Использовать методы давления на уровне простых граждан не просто не имеет смысла, но и бесконечно вредно. На своем примере – после нашествия вышиватников в комментарии последних постов я очень хотел официально завить, что отказываюсь использовать украинский язык – в знак протеста против самодурства. Но потом рассудил, что не дам рулить собой идиотам. А вот многие именно так и делают – на подсознании и без громких заявлений. Поэтому если вас действительно беспокоит судьба языка – принимайте на вооружение нормальные методы. Боритесь за нормальный закон о СМИ. Пусть будут какие-то преференции украинскому контенту, например, финансовые. Создавайте высококачественный контент на украинском – дети, которым читают в детстве хорошие украинские сказки, которые потом будут читать хорошие украинские книги – они будут сами говорить на украинском. Но не ебите мозги обычным людям. Если вас, конечно, интересует результат, а не собственные комплексы.
Тем, же, которые меряют патриотизм разговором на украинском, вам, которые прячут ничегонеделание за лживым патриотизмом, которые мешают работать настоящим патриотам, в общем, вам, вышиватникам, я скажу – идите к Анне Герман. Мало кто решится сказать, что она плохо говорит на украинском. Пусть она для вас будет идеалом патриота. Для меня же такие как она – идеал путинской "консервы". Прекрасный инструмент для разрушения гражданского общества Украины.
Hasta la próxima, amigos!
Así que venceremos!
Если у вас появилось непреодолимое желание добавить меня в друзья, тыц сюда. :))))
Дорогие гости! Дабы не быть забанеными сразу и не бегать потом с траурными воплями про плохого меня, большая просьба перед написанием первого каммента потратить чуток времени и прочесть верхний пост и правила блога в нем, что, несомненно, послужит делу взаимопонимания и пресечения ненужных обид. Заодно узнаете, кто я и почем почему. Сердечное спасибо!
100%
Це ж зрада
По второму вопросу думал между вторым и третьим ответом. Ответил таки “три”, ибо, как мне кажется, необходимые законы уже есть. Остальное — дело самосознания, самоосознания и самообразования.
По сути с выводами согласен. ИМХО, никто не имеет права указывать мне, на каком языке мне общаться в быту. Хоть на китайском. С другой стороны, нам обязательно нужен, как в Прибалтике в 90-х, экзамен по украинскому языку за право называться гражданином Украины и иметь право голоса на выборах. Хватит нам сограждан с челюстями не той системы, накушались. По сериалам и иному видеоконтенту нужна комиссия, имеющая в своем составе представителей общественности, по типу тех, которые в Киеве сейчас милицию переаттестовывают.
В Прибалтике не было такого экзамена. Можно быть гражданином Латвии/Эстонии не зная ни слова по латышски/эстонски, если гражданство получено автоматом. Экзамен на язык есть только при получении гражданства лицом, не являющимся гражданином государства
думаю, насильно треба діяти тільки з радіо/газетами/ящиком тому що кількість україномовного там здебільшого мала, а в певних випадках взагалі відсутня. і діло не в тому що ніхто не замовляю українське… нема що замовляти(((
ви інтернет пропустили
інтернет в порівнянні з тв/радіо/преса бемежний океан його цензурувати нереально йобисто в мене 60% інтернету українськомовного(блоги/новини/ігри/музка/тощо), десь 15 – англомовного решта – російський адекват.. і ти ніяк не можеш зарання сказати оце читай а оце ні.. бо це може бути схоже на українського патріота, може навіть бути українським патріотом, але воно пише таке, що перекреслює усі досягнення усіх українських патріотів у світі((( тв/радіо/преси не настільки багато, але рівень саме російськомовного – критично високий як на мене.
А його й не треба цензурувати, але можна виробляти більше українського контенту, навіть коментарями, бо коментарі то також є контент 😉
можливо.. просто з точки зору одного користувача кількість коментарів мізерна але ні.. неможливо.. змушувати користувачів писати українською – це те саме що змушувати їх говорити лише українською.. може призвести до негативних наслідків.. хоча ідея про те що при написанні рос тексту треба додатково ввести важкочитаєму капчу досить цікава і викликає почуття зловтіхи))))
ні, капчу не можна, ми ж не хфашисти якісь там)).
ех.. а якщо зовсім трошки??
Третий блок сформулирован недостаточно, пришлось проголосовать не за свой вариант (хотя я сама говорю на русском), потому что остальные еще более не мои. Между “русскоязычный не патриот” и “язык вообще не имеет значения” должен быть еще промежуточный вариант какой-то. Конечно, больше всего за “язык не имеет значения”, и это после всего, что между нами было. Печально, девушки. Печально.
А мне во втором блоке не хватило “улучшения или совершенствования преподавания украинского языка”. Вот этой стороне украинизации совершенно не придаётся значения, сколько я ни читаю аргументов от сторонников “всех заставить”. Я, абсолютно російськомовна від народження, з російськомовної родини і російськомовного регіону України, мову вивчала лише у школі, не чуючи її більше ніде. Все, що я маю, я отримала від моєї чудової вчительки, їй я вдячна все моє життя. Вдосконалювати освіту вчителів української мови для вдосконалення вивчання мови у школах. Я считаю, что только таким путём мы достигнем положения, когда “великим и могучим” станут называть не русский, а украинский язык. Ну хотя бы мы сами станем называть.
Согласен. А еще бы курсы для совершенствования, а то украинский у многих больше напоминает криво переведенный русский.
и это тоже верно
Полностью согласен, особенно на фоне того, что в последнее время реально некоторые юзеры ЖЖ двигают идеи писать только на украинском. И никаких аргументов не принимают – переучивайтесь и всё, мол. 1. Полагаю, что человек должен общаться на том языке, который в данный конкретный момент подходит, чтобы лучше выразить мысль. Где бы он ни жил. 2. Кроме того, являясь наследницей основателя того, что сейчас называется русским языком, культура Украины не обязана отказываться от продукта, в производстве которого участвовала. Потому грамоту на те территории внедрили, но логики в том, чтобы отказываться от неё самим, я не вижу. 3. Для любого хорошего дела нужны, прежде всего, условия и ни в коем случае не стерильность. Нужно популяризовать через востребованный продукт, а не начинать что-то там запрещать – в запретах куда больше кацапства, чем в русском языке.
1. Дурня. Нема словарного запасу – нема й думки тою мовою. Нема одномовного опонента – нема й нагоди йому донести ту думку. Тому чим білш мов знають учасники діалогу, тим більш шансів порозумітися. Все інше – од лукавого. 2. Пропустимо. Тут такі обороти шо плакати хочеться. Щось розумне, але наверчене. 3. Через рекламу й проводять. Реклама найпотрібніший продукт наразі. ))) А наука – у дупі, та технології будемо вчити або англійською або русько-китайською, це коли “моя своя болта в гайку пхай пхай” )
1. Ваше мнение никоим образом не относится к высказанной мною мысли. В этом случае «дурнёй» является ответ не по теме. 2. Вам нужно учить русский язык, это полезно – понимать, что пишут русскоязычные. 3. Реклама – не самый лучший носитель, поскольку вызывает, скорее, нежелание её слушать, независимо от языка. Наука и технологии – не популярный для популяризации носитель – разве что её продукция, если востребована. Например, приложения и игры. Верно сказал Андрей – хороши для этого медиа, киноиндустрия, музыка.
Ну ось яскравий приклад россійського шовінізму. Самі россійською пишуть безграмотно безграмотні думки ще й іншим вказують як треба вчити російську мову. 2.Вам нужно учить русский язык, это полезно – понимать, что пишут русскоязычные. Пані, стосовно вашого другого пункту, ви там накрутили стільки прикметникових та дієприкметникових зворотів, що ваш вчитель россійської мабуть наклав би на себе руки коли побачив оце: Потому грамоту на те территории внедрили, но логики в том, чтобы отказываться от неё самим, я не вижу. Перечитайте ще раз, тут пропущена або кома, або сполучник, чи може по-інакшому треба було сформулювати це речення – розбити на два, наприклад. 3. У вас нема почуття гумору чи як? Іронію не бачимо? Для тих хто не бачить я ставив смайліки. 1. Полагаю, что человек должен общаться на том языке, который в данный конкретный момент подходит, чтобы лучше выразить мысль. Где бы он ни жил. Дурня, ще раз вам кажу. Саме зараз “підходить конкретний момент” відповісти мені українською, бо ви вважаєте що я не знаю россійську. Але ви цього не зробили, бо в вас нема словарного запасу та вам просто не зручно писати українською. Так шо залиште ваше “підходить” чи “не підходить”. Ви дуже сильно помиляєтесь у цьому пункті.
обороти дійсно пиздець, тому ви дійсно неправильно зрозуміли Кроме того – оце зразу нахуй , являясь наследницей основателя того, что сейчас называется русским языком, культура Украины – культура України є спадкоємиця творця рос.мови. отже має всі права на цю мову. тому не обязана отказываться от продукта, в производстве которого участвовала. – вот. тобто російська мова теж наша.. кримїх, зато язикнаш)))) Потому грамоту на те территории внедрили, но логики в том, чтобы отказываться от неё самим, я не вижу. – тут про російські території і мова 😉
Дійсно, про землі йшлося. От я дурний. Тепер можна й капчу вводити, бо все одно закидів про хфашистів нам не уникнути.
питання є по першому пункту а судді хто? хто саме буде визначати в який з моментів доречно писати корейською, в який українською, коли російською чи французьською?
Зачем судьи? Вы всегда говорите только на одном языке, а другие используете из разрешения что ли?
то до чого була та фраза? особливо гарно вона поєднується з побажаннями іншій, незнайомій вам людині, вчити російську. можливо їй цей момент доречний для української, але ви маєте свою думку то значить ваш коментар заздалегідь з нульовим змістом. його неможливо виконати..
Уважаемая, вы, что ли, адвокат человека, который обвинил меня в глупости и полез спорить, не сумев прочитать тезис? Это, конечно, мелочи по сравнению с пожеланием учить русский язык, чтобы нормально общаться с частью сограждан. Если человек не желает знать языка собеседника – стоит ли ему вступать в дискуссию, n`est se pas? Это по поводу глупости и вздорности. А теперь по поводу фразы. Любой блогер, любой писатель, любой умеющий разговаривать человек волен использовать абсолютно любой язык, который ему нравится. Регламентировать, что он должен говорить на каком-то определённом – это ненормально и попахивает кацапизмом. То есть не стоит увлекаться языковой дискриминацией и указывать, как разговаривать. Это зло.
ні, але я додатково перечитала і ту гілку коментарів. аналогічно можу вам порадити вчити українську мову для того щоб нормально спілкуватись з частиною співвітчизників
Я дійсно чудово вмію розмовляти на українській також. Коли мені заманеться. Крім того, у мене досить непоганий робочий колектив перекладачів, тому я трішки глибше знаю проблематику перекладів, які не є калькою та дуже залежать від первинної мови носія. Потому вряд ли я воспользуюсь вашим советом, уважаемая, и, конечно, не стану спорить с не очень умным оппонентом выше. Jedem das seine. Я сказал, что думаю, по вопросу, поднятому уважаемым мною блоггером. dixi
українською!
Вот теперь вы начинаете понимать, что такое языковая матрица и почему дискриминация языка не только попахивает нацизмом, но и не имеет практической отдачи.
теперь я продолжаю понимать почему беснуютЬся по поводу -тся/-ться…
всё же молодцы те, чьи посты в ленте – по-украински. спасибо, люди. ) в условиях, когда парней из Украины убивают именно “носители русского языка” – патриоты обязаны сделать выводы.
убиваемые парни из Украины – тоже носители русского языка. Значит, грань где-то в другом месте.
они – ЖИЗНЬ отдали за Украину. Нам, русскоговорящим Украины, нужно переоценить происходящее, а не почивать на лаврах, мол, “мы тоже патриоты”.
мы не почиваем. Мы языковый вопрос игнорируем как малозначащий.
Т.е. – помогаем врагу?
наоборот
Треба просто “легалізувати” в культурному полі поняття “російськомовний українець” та “російськомовна українська культура”. Ані англомовним індусам, ані англомовним ірландцям їхня англомовність не заважає бути індусами та ірландцями. До того ж це нанесе потужний удар по типовому кацапському тролячому “а чєго ето ти парускє пішіш. хахол?”. І плачі в дусі “українська мова гине” я вважаю облудними політичними спекуляціями. В Україні повно людей, які розмовляють українською не тому, що прийняли вольове рішення нею розмовляти, а тому що це їхня звична повсякденна мова з дитинства. Ніхто не забороняє української мови в пресі, на телебаченні, в школах на університетах. Мова яка одночасно існує і на побутовому і на інстітуціональному рівні загинути не може. Тим більше не є для неї загрозою існування інших мов.
Скоро усі обрусіють без усяких заборон. Схід та центр убрусів вже давно. Інформаційна ера доб’є й Захід. І цей клятий апостроф на англійській розкладці.
Апостроф в українській клавіатурі знаходиться там, де в англійській ` а в російській ё. І не треба перемикатись на англійську.
Дякую. Не знав. Але треба уточнити – той апостроф є на розширеній українській розкладці. В мене весь час стояла звичайна українська. розширена: ₴₴₴₴ ””” звичайна: Ё ёёё
це зрада й утиснення мови, безумовно.
Ні це необізнаність. А зрада це перекручувати проблему мови у Україні і вибивати все більші преференції для російськомовних, ніж вони є.
Завжди набирав ALT+039, так само як і з іншими спец символами які доводиться друкувати, тому не вважаю за щось надзвичайно важке. А для простих смертних є не той, але ж апостроф на Ё, як вірно вказали вище.
“Убрусіли” лише великі міста, при чому за заході також. За межами ж великих міст, більшість сходу, принаймні, північного сходу і, тим більше, центру україномовна. Це я вам пишу, як людина, яка народилася на живе на Чернігівщина, а жінку має з Полтавщини. А щодо апострофу — то припиняйте нарешті вже користуватись віндовз ХР. Починаючи з Вісти апостроф в українській розкладці на верхній лівій клавіші, там де тільда, а ґ — Alt Gr+г. В лінуксах так само. Аби ви друкували “вмираючою” українською, за яку так хвилюєтеся, стільки, скільки це роблю я, ви би знали це напевне.
Міста стають все більшими, а села вимирають – йде урбанізація. Міста перетягують ресурси і це не тільки гроші, вони перетягують людські ресурси. І у результаті великі міста мають вплив у мовному аспекті. Досить оперувати статистикой 15річної давнини, вона змінилася. Доречі останній перепис був у 2001 році, а наступний перенесли аж на 2020 (Янук падла постарався), хоча рекомендовано їх робить раз на десять років. Та навіть якщо брати цифри 2001 року, то міського населення в нас було тоді 67%. Страшна картина. Села не врятують цю ситуацію. Забудьте. Коли міста не стануть україномовними, то Украіна не буде розмовляти українською вже через покоління. Тому оці преференції россійськомовників виглядають як прохання багатієм милостині у жебраків.
Преференції? Які преференції? А те, що “міста перетягують людські ресурси” як раз і означає, що українська мова переміщується з сіл в міста. Чи ви вважаєте, що я тіко людина перетинає межу міста, вона одразу починає гаваріть па рускі?
Така “легалізація” адміністративним шляхом з боку держави – лише завдасть шкоди. Перетворить конфлікт зі значною мірою надуманого, на справжній. А на неофіційному рівні вона вже давно відбулася. І загроза для української мови таки існує. Заперечувати це – або та сама облудна політична махінація, або ж просто самообман. Приклад Ірландії ( може досить вже катувати бідолашних кельтів гикавкою? ) нам не підходить з ряду причин.
“З ряду причин”, ага. І де ви в моєму коментарі побачили слова “адміністративним шляхом з боку держави”? Справа в тому, що мова це атрибут народу, етносу. А сьогодні ми маємо честь бути свідками історичного процесу перетворення етносу на політичну націю. Для політичної ж нації мова — річ другорядна.
Еге ж. Перерахувати їх, чи й так очевидно? Бо крім цього, в усьому іншому “легалізація” вже відбулася. М`яко кажучи, сумнівна теза. Причому, з усіх боків. Для політичної нації мова – річ ще важливіша, ніж для етносу. Тим більше, що нація таки українська. а не “русскіє со знаком качества”.
А хто, крім вас казав про “рускіх со знаком качєства”? Може, взагалі, досить, визначати Україну через те, що вона “не Росія”? Так, наче ви в цьому не впевнені.
Україна була російською колонією і має шанси знову нею стати. Одною з важливих функцій української мови є мінімізувати таку можливість. Головна ж функція української мови – бути. Щоб були ми.
Тобто головна проблема України в той час, коли вона була російською колонією — російськомовність? І варто лише викоренити російську мову та запровадити замість неї українську — і це гарантія, що “будемо ми”? Пробачте, ви дурний, чи шо? Українська мова ніколи не заважала росіянам розводити для себе “патєшних хахлов” та інших “маларосав”. Мова ніяк не стане на заваді ані колонізації, ані культурній експансії.Фетишизм мови та вишиванки — це виникла за останні пару сотень років реакція на безсилля української нації на політичному ґрунті. І цей фетишизм незмінно призводив до краху спроб української державності: коли ворог стояв у воріт, а уряд замість того, щоб вирішувати нагальні питання, міркував про те, як мову запровадити. До речі, це й Ющенка, який в вашому нікнеймі фігурує, теж стосується. А зараз, коли з’явилася надія, що це безсилля в минулому, ці “борці за Україну” відчувають жгучі ревнощі, що все робиться без них та не по їхньому і, на відміну від їхнього порожнього онанізму таки щось робиться. Шановний, якщо українська держава загине, то це буде не через те, що в ній недостатньо розмовляли українською. На це будуть набагато конкретніші та похмуріші причини.
Про роль Віктора Андрійовича Ющенка в становленні української нації та громадянського суспільства я не буду з вами сперечатися. Бо це буде відхід від теми. А вам, може, цього й треба, бо аргументи ваші, які стосуються теми, якісь, вибачаюсь, недолугі. Висунули навіщось фальшиву дилему: “Мова, чи все інше?” Пов`язали мову з вишиванкою і нарекли це словом “фетишизм”… і тому подібне. Схоже на розмову з самим собою за допомогою вбогих стереотипів. А найсмішніше – те, як ви “викинули за борт” цілі покоління таки справжніх борців за Україну ( які були, є і будуть ) лише тому, що їхні погляди не збігаються з вашим – креативним та збіса прогресивним. 🙂 Мова, звичайно, не замінить всього іншого. Але, по-перше, вона не протистоїть всьому іншому. По-друге, вона є складовою частиною всього іншого, причому далеко не другорядною, а однією з основних. Для народу, який був в окупації, де його посилено намагались асимілювати, позбавити національної ідентичності і який до того ж ризикує знову потрапити під таку роздачу, оптимальний рецепт – відновлювати свою рідну мову, розширювати сферу її застосування, доки вона не займе належне місце в житті свого народу. Ніяких гарантій це, звичайно, не дасть. Але суттєво розширить наші можливості. Крім того,життя українців стане повнокровнішим і повною мірою своїм. Що ж до “викорінення російської” то тут ви знову, схоже, розмовляєте з голосами в своїй голові… Просто є процес поширення української мови серед українців. Який підтримує також дуже багато російськомовних та двомовних патріотів України. Головне – не плутатись в цього процесу під ногами. Якщо допомагати йому, то обережно. Якщо ж комусь хочеться пригальмувати, зупинити, або ж розвернути цей процес… то краще спочатку добре подумати і врешті-решт передумати. 🙂 Це стосується і громадян, і політиків, і самої держави. P.S. До речі, я вам писав про “легалізацію”. 🙂
Ці “покоління справжніх борців за Україну” зробили свою справу. Настав час робити справу зовсім по іншому. А якщо “робити справу” так, як вона робилася раніше, то можна зіграти в становленні України таку саму роль, яку зіграв Віктор Андріїович: бездарно просрати перемогу на Майдані, опинитися на смітнику історії і привести чи не власними руками до влади реваншистське хуйло. Тоді це коштувало Україні 10ти років розвитку, війни та окупації шматка території. Другого разу це може коштувати існування.
Умгу. Створити з різних, уже похованих або ж, здавалося, безповоротно прописаних на маргінесі політсил потужний блок, який на найближчих виборах потіснить з першого місця могутню на той час КПУ, випередить заєдистів та есдеків. Стати реальною альтернативою креатурі кучмістів-донецьких-Москви і перемогти її де-факто на виборах. Продовжуючи боротьбу на виборах і на Майдані після отруєння ФСБ-шниками… Нам з вами такий вклад точно не світить. Так що можете розслабитися і видихнути. Але по суті, на тему мови та “легалізації” у вас є що відповісти?
Знаєте, мене ще в першому класі навчили, що оцінюють не те, скільки ти зусиль поклав та як старався, а кінцевий результат. А кінцевий результат ми зараз сьорбаємо повною ложкою. В тому числі і того, що замість реформи поліції, суду та державної служби він мистецькі арсенали закладав та в Батурині фортеці-новороби будував. І замість того, поміж іншим, щоб не змушувати всіх громадян України стати етнічними українцями (що неможливо), а зробити так, щоб усі громадяни України стали свідомими громадянами України незалежно від того, якою мовою вони розмовляють вдома та з друзями. Щоб етнічний росіянин в Україні відчував себе громадянином-патріотом України російського походження і міг про це заявити відкрито та без сорому, не ризикуючи отримати у відповідь докори в тому, що він п’ята колона агресора та окупанта. Це, до речі, відповідь щодо “легалізації”.
З таким підходом довелося б забракувати Сканденберга, Яна Гуса, Уоллеса, всіх козацьких гетьманів та отаманів… Успіх, або неуспіх національно-визвольної справи на тому, чи іншому історичному етапі залежить від багатьох різних чинників – об`єктивних та суб`єктивних. Але Албанія вже незалежна, Україна та Чехія – теж, Шотландія йде до цього. Про росіян та інші національні меншини, про навмисну їхню асиміляцію в українську націю, взагалі ніхто не говорив. Однак в Україні три чверті населення назвали себе українцями. Українську мову рідною назвало дуже багато навіть російськомовних. Тільки повсякденна практика дещо відрізняється від декларування. Головні причини цьому дві – звичка та небажання виглядати “білою вороною” ( навіть коли таких замаскованих “білих ворон” – вся зграя ). Виправити цю ситуацію має час при збереженні правильної тенденції. Що ж до звинувачень та докорів будь-кого за будь-що, то вони будуть завжди. Якщо зважати на них, як на імператив, то ні в кого в світі немає “легального” статусу.
Назвали – то й молодці. Навіщо комусь руки викручувати? Коротше, на даному етапі успіх національно-визвольної справи від мовного питання не залежить аж ніяк. І витрачати на порпання в цьому питанні далеко не безмежні час та сили – це дурість на межі зі злочином. Що приклад Юшенки нам яскраво доводить.
Ось і я кажу, що не треба їм руки викручувати, намагаючись нав`язати свою точку зору, що ніби мова – річ другорядна. Як би категорично ви це не стверджували, все-одно не зміните навколишню реальність на свою – альтернативну. Від мови залежить успіх української національно-визвольної справи і сьогодні, і завтра. Російськомовні патріоти виникли в такій кількості не просто так. Вони виникли і згуртувалися навколо спільної мети тому, що в Україні є україномовні – не лише патріоти, але й обивателі – що разом утворюють україномовне середовище, “український світ”, який є для українців не останнім доказом свого буття і альтернативою “русскому миру”. Якби Україна була суціль російськомовною, всі теперішні російськомовні патріоти зависли б у вакуумі при спробі протидіяти імперській системі. Більшість визнала б своє безсилля щось змінити, а найзатятіші стали б правдошукачами, самотніми та розділеними, на просторах Імперії Московської.
Російськомовні патріоти виникли не тому, що народ України зробив цивілізаційний вибір на користь свободи, демократії, законності та прогресу. Це тому, що в Україні є україномовні. І якби не україномовні, то вибір цей зробити ніхто б не зміг. Все так. Нє, ви точно дурний.
Є така країна, голубе, називається Білорусь. Живуть там люди, нічим не гірші за нас. Де в чому – набагато цивілізованіші. Але за двома пунктами білоруси від нас відстали. По-перше, в нас будується ( але ще не побудоване ) громадянське суспільство. По-друге, вони глибше й міцніше зав`язли в “русском мире”. Обидва пункти взаємопов`язані. Тому, білоруські патріоти так тримаються за свою рідну мову. Одноразово зробити вибір на користь “всего хорошего” – діло нехитре. Але щоб пронести цей вибір по життю, причому не завжди ціною зусилля ( так ніяких сил не вистачить ), а просто і природно, на автоматі, потрібно відчувати за собою націю.
Дурня, вибачте. “Рускій мір” це не російська мова, це зовсім інше. І саме тому, до речі, у білоруських патріотів, які тримаються за мову, виходить зараз приблизно те саме, що виходило в українськіх патріотів мовно-шароварно-вишиванкового розливу – нічого, пусте пафосне попердування у світовий простір.
Російська мова в Росії, між росіянами і іноді – як засіб міжнародного спілкування – це не “русский мир”. Точніше, “русский мир”, але нешкідливий. Ці білоруси ( які, до речі, допомогли нам провести Майдан ) є першопрохідцями. На них падає найбільше шишок і лаври теж дістануться не їм… але вони переможуть “русский мир” і врятують Білорусь. Повертаючись до нашого населення… Один з найочевидніших прикладів – подивіться статистику по виборах за час незалежної Україні ( особливо, за ранній період – 90-ті, початок нульових ) . Де, хто, за кого голосував, і якою мовою при цьому розмовляв.
Не можна бути “першопрохідцями” на хибному шляху. Життя, повторюю, це не дитячий садочок, в ньому не дають призів за благі наміри, за те, хто чого хотів і хто скільки старався. А голосували усюди в дев’яностих однаково – за популістів. Одни популісти обіцяли повернення СРСРу, інші – “другу Францію”, сутність від цього не змінюється анітрохи.
Це якщо шлях хибний. А якщо він не хибний? Якщо вся хибність – у вашій голові? Подобається вам це, чи ні, але тим, що ви живете в суверенній країні, а не московській колонії, ви зобов`язані людям, яких зневажаєте з позиції псевдораціоналізму. Повернення СССРу – не такий вже й популізм. Питання тільки, про який період СССРу йдеться. А заперечувати, що Львівська область свідоміша за Донецьку і що це якось пов`язано з мовою, може лише махровий демагог.
В чому вона “свідоміша”? В тому, що контрабандою возить не металобрухт в Росію, а цигарки в Польшу? І з якого дива ви вирішили, що мешканці Львівської області більше розмовляють українською, ніж мешканці Полтавщини або Черкащини? Таке відчуття що ви про все судите лишень з телевізору та енторнетиків. А чому шлях хибний? Може тому, що він ще ніколи никого нікуди не привів?
Ви підтверджуєте мої слова. Тим, що в полемічному запалі готові ігнорувати факти. Ну, ізраїльтян цей шлях привів до відродження івриту. Хоча могли б вибрати англійську… Ми ж ( так, з вами включно ) зобов`язані цьому шляху тим, що живемо в своїй країні, а не московській колонії.
Ізраїльтяни ніколи не стверджували, що відродження івриту це ключ та необхідна умова для відродження Ізраїлю. Вони ніколи не стверджували, що єврей, який розмовляє ідишем, ладіно, або англійською, німецькою чи французькою — неправильний єврей. Ніколи ніхто не стверджував, що не можна бути патріотом Ізраїлю та не знади ідиш. Вони будували свою державу, а мова приклалася. А не навпаки. І не плутайте факти та розхожі теревеньки.
Класична мова просто не могла “прикластися” до сучасного життя однієї з найпередовіших країн світу, якби її кропітливо та винахідливо не відновлювали, не пристосовували до сьогодення в усіх його аспектах та з усіма його викликами, витративши на це море кваліфікованої праці та грошей. ( Які можна було б витратити на зброю, або на видобуток води. ) Це говорить про те, що для ізраїльтян мова була і є зовсім не другорядною річчю. І це притому, що їм не загрожувала асиміляція. Теревеньки, нічим не обґрунтовані, я поки чую від вас. Причому, більшість людей, яких ви “захищаєте”, не потребують вашого “захисту”.
Ще й як могла: коли було до чого прикладатися. Ніхто не став би користуватися ідиш, розмовляти їм, вивчати його, якби Ізраїль був би фейлд стейт. Саме так, а не навпаки, як деякі “патріоти” вбили собі в макітру. І ви повторюєте розповсюджену дурницю: львів’яни, мовляв, свідоміші, європейськіші і взагалі українськіші, ніж решта недоукраїнців з центру, півночі та сходу. Ґрунтується ця дурниця, ледь менше, ніж цілком, на вихваляннях самих львів’ян. В реальному житті жодних доказів цієї дурниці не знайдено, що ви, непрямо підтверджуєте, не наводячи жодного факту на її користь, лише повторюючи третій коментар поспіль що це “загальновідомо”. Взагалі, сказати про щось, що це “загальновідомо”, це один з самих розповсюджених способів збрехати. Я вам більше скажу — в реальному житті російськомовних львів’ян, як в абсолютному, так і в відсотковому виразі набагато більше, ніж, наприклад, російськомовних полтавчан, черкасчан та сумчан. Легендарні перекази про суперукраїнськість львів’ян залиште для тих, хто жодного живого львів’янина в житті не бачив. І якби не було б людей, які потребують захисту та справедливого ставлення. то, перед усім, не з’явився би цей пост.
Іврит. І я не бачу сенсу повторюватись. Тим більше, що сказане вами так само “заперечує” мої слова, як “на городі бузина, а в Києві дядько”. Бачив я живих львів`ян – і на Майдані, і в самому Львові. Вцілому, вони справили на мене гарне враження. 🙂 Так, з часом Західна Україна втрачає потихеньку свою винятковість. І це добре, бо означає те, що національна свідомість почала проростати і в інших регіонах України. Часто – одночасно з мовою. Але в часи здобуття Україною незалежності, в 90-ті, на початку “нульових” роль західноукраїнців в українській визвольній справі була такою, що без неї Україна мала б усі шанси без бою стати часткою “русского мира”. І зараз їхня роль залишається зовсім не останньою. А витвір, щодо “недоукраїнців центру, півночі і сходу” – то він вашого авторства. Такі пости ще довго будуть популярними. Але причина цьому інша, ніж потреба “утиснутих” російськомовних в вашому захисті, або захисті іншого захисника російськомовних. 🙂 Прихильники “русского мира”, звичайно, зацікавлені в тому, щоб російської мови в Україні було якомога більше. Аби використати її як плацдарм для завоювання України. Що ж до дискусій між людьми з інших категорій, то вони проходять за принципом: “Я тобі про Хому, ти мені про Параску.” Ви, наприклад, переконані, що маєте захистити російськомовних патріотів України від… мене. 🙂 Хоча більше загрози їм несуть такі, як ви. Моя думка з цього приводу така: “Російськомовні патріоти України сьогодні – позитивне явище. Тільки не треба його консервувати на майбутні покоління.” Іншими словами – не треба плутатись під ногами в процесу, який і так йде. А ось допомогти ( якщо з розумом ) – варто.
Можно я 5 копеек вставлю? Тут важно с моей точки зрения, и я указывал на это в посте, что 99.(9)% украинцев украинский язык знают, значит имеют в голове матрицу украинских ценностей. Иврит был утрачен почти полностью и для восстановления матрицы нации его пришлось учить.
Здравствуйте! Ваша запись попала в топ-25 популярных записей LiveJournal для Украины. Подробнее о рейтинге читайте в Справке.
я говорю на русском, легко говорить на украинском когда живешь во Львове. там подстраиваешься, переходишь на украинский. а у нас (Днепроп.обл.) все говорят на русском. и сам с детства привыкаешь говорить на русском.
Наверное потому, что вы все там русские.
ну да. когда я дома я русская, приезжаю во Львов – украинка, так как говорю на украинском. так что ли?
Бу-га-га. У меня есть десяток львовских знакомых, из них ни одного, кто в быту, между “своими” говорит на украинском — все на русском. То есть на работе или в общественных местах они “украиноязычные”, но стоит им оказаться в компании “своих”, а, вдобавок, еще и подвыпить — тут же переходят на великий и могучий. Причем “украинский” ихний, это нечто ужасное, монструозное, с иммигрантским акцентом, которое последние лет 20 преподносится нам как “справжня літературна українська мова”, тьху. Когда мы с женой в присутствии этих львовян переходим на макабрическую черниговско-полтавскую украинско-беларускую смесь, на которой мы разговариваем дома, у них глаза на лоб лезут.
От що цікаво. За двадцять п”ять років незалежності питання мови тільки вийшло на новий виток щодо “захисту прав російськомовних”. Невже цього часу не вистачило, щоб навчитись хоча б писати українською? Щодо вживання мови (чи “язика”) у побуті. У таких містах як Київ (чи Одеса, чи Дніпро тощо) підійдіть до будь-якої звичайної школи та прискіпливо послухайте, як розмовляють діти. Саме ЯК. І справа не тільки у “язику”, який у цих дітей далекий від Чехова, а у самій манері спілкування. Теж саме можна сказати і за ВУЗи. І ви хочете сказати, що більшості цим дітям, коли вони виростуть, буде не байдуже, яка мова у державі? І на останок. Якщо ви так пишаєтесь своєю “двомовністю”, то почніть писати (хоча б інколи) українською. А україномовні почнуть вам відповідати на “язике”. Це будуть хоча б рівні умови. Або тоді перестаньте пишатися своєю “двомовністю”. І це буде чесно. ПС. “Як я приїхала з Казахстану і вивчила українську за півроку”: http://life.pravda.com.ua/columns/2016/02/7/207734/
Я вам так отвечу. Вы просто не пишите тексты. Если бы писали, знали бы, что написать текст с душой и перевести его на другой язык нельзя. Фигня получится. Мои украинские тексты все неживые сразу. Вот не получается. Хотя иногда пишу. Сьели? На счет школ могу сказать – моя дочь учится. Нормально разговаривают на обоих языках. Учителя – только на украинском, дети кто как хочет. 50/50.
Тоді навіщо писати про “двомовність”? Я жодного разу не чув, щоб українці зі Львівщини або Закарпаття, які вільно спілкуються польскою або угорською, називали себе двомовними та пишалися цим. Та що там казати – будь-який європеєць, який знає іноземну мову, цього не скаже! І чому тільки русскіє тут, в Україні, пишаються своєю “двомовністю” та постійно педалюють це питання?
Потому что мне все равно на каком языке ко мне обращаются – это не двомовнисть?
МОВА від слова МОВИТИ. А не СЛУХАТИ. Ще є аргументи?
Якщо не старатись – ніколи й не вийде.
Покажите своим примером
Хєрню написав. Я от спілкуюсь з одними людьми російською, а з іншими – українською. Перші не знають, що я україномовний і диву даються, коли краєм вуха чують розмову телефоном з другою групою. Другі так само дивуються російській. Просто тобі самому незвично бачити свої думки українською, так як ти не навчився мислити(!) різними мовами, і тобі здаються твої тексти неживими. Або ж, що теж можливо, недосконалий переклад, незнання синонимічних варіантів, тощо. В цілому по сабжу – згоден. Але саме тут ти несеш нісенітницю.
Мои украинские тексты все неживые сразу. ////// Все діло в практиці. Чим більше будешь писати українською – тим більше буде в твоїх текстах життя!
Ну, ты попробуй сам. Я уж молчу, что за те пару лет писания в никуда блог уйдет в ноль. Жалко.
Это, кстати, именно вам написано: Боритесь за нормальный закон о СМИ. Пусть будут какие-то преференции украинскому контенту, например, финансовые. Создавайте высококачественный контент на украинском – дети, которым читают в детстве хорошие украинские сказки, которые потом будут читать хорошие украинские книги – они будут сами говорить на украинском. Но не ебите мозги обычным людям. Если вас, конечно, интересует результат, а не собственные комплексы. Но вас результат, похоже, не волнует…
Про закони і як їх приймають вже багато написано і ви за це знаєте. Слідкуєте ж за новинами? Наприклад. “мовний закон Ківалова-Калєсніченка”. Багато з російськомовних, які “за єдину державну мову”, вийшло на захист української мови під Український Дім влітку 2012 року? А який гвалт ви підняли у березні 2014 року за спробу скасувати цей ганебний закон? Який, до речі, був прийнятий з порушенням Конституції? От так і у всьому. Як зараз, вже піднімається “хвиля протесту” за спробу скасувати всі медіа-продукти з Росії. А “…Создавайте высококачественный контент на украинском…” – це типова маніпуляція. Навіть не буду пояснювати чому, бо ви самі за це знаєте.
в ваших словах – правда. именно так всё и происходило. дуже соромно за автора блогу. вiн нiчогicенько не зрозумiв. Не обстрiляний. Але за “язИк” воює.))
Обожаю, когда незнакомые мне люди делают обо мне говновыводы. Вы бы для начала перечитали пост, до понимания смысла, потом комментировали
вон, чуть ниже в комментах – говорите “зажечь Восток”. Кацапы готовились НЕСКОЛЬКО лет. План по отжиму Крыма разрабатывался с 2006-го, по свидетельству Илларионова. Теперь выгораживаете тех, кто воспользовался принятием закона о языках и записался в сепары, стал приветствовать “вежливых” человеков в форме из военторга? Значит – лжете. Как путин и прочие “русскАязычные”.
Вы таки провокатор. Скажите, тогда важно было тот НЕРАБОТАЮЩИЙ закон отменять, чтобы зажечь восток? А что, вам советский закон о языке нравится больше? а ведь именно он начинал действовать при отмене закона КК А, простите, что вы сделали для улучшения ситуации. И, да, посомотрите на итоги опроса – шах вам и мат. Нет угроз украинскому, он растет.
Ви і досі вважаєте, що війна почалася з цього закону? Ну тоді все ясно. Можете мене сміливо банити, шахматист. ПС. До речі, провокатор це саме ви. Бо влаштували це безглузде голосування.
Восток зажгли кацапы. Отмена “закона” только, разве что, спасла какую-нибудь русскую школу в Донбассе от сожжения ФСБ-шниками.
Знаете эту байку? О том как русские программисты запрограммировали корову. http://www.contrtv.ru/print/1692/
Эге! Так я, выходит, не москаль?!
Не москаль, раз выходит
Тю…
а слабо было текст под кат поставить?
а нахуя тут в жж такие пидоры, которые постят на мове? нах на цензор или в АТО
не на мове
Вариант – сделать официальным языком еще и, допустим, английский.
“”Причем уклон волны и ее направление – совсем иные, чем ранее. Совсем недавно мы гордились своим двуязычием, что нам все равно на каком языке кто разговаривает – на русском или украинском. Теперь идет серьезное давление со стороны правого и ультра-правого украинского крыла про чуть-ли не насильное обучение украинскому языку прохожих на улице. И другие вещи, которые явно не пойдут на пользу Украине.”” Один в один посыл кремлевской пропаганды. Таки признавайтесь — вы полезный идиот, или уже нашли себе теплое место для реализации себя в виде пятой колонны? %)
Вы кретин. Почитайте камменты к этому и предыдущим постам тут и на сайт уа
пидарасы,бля, совсем охуели
Ты что тут забыл? Дорогу нахуй потерял, кацапоид?
тебя,хохляцкое чмо, никто не спрашивает от слова -вообще
Чмо тебя высрало, уебан. Слюнями там не сильно брызгай.
О, сразу видно, руске написало. Вековая культура так и прет, аж глаза слезятся.
В бан, животное
Малокацап забанил кацапа! Прэлэстно!
Давно замечено, кацапы любят ходить нахуй по два-три раза… Нахуй!
svarga2015 Add to Memories Share Track This Flag гуские более рузкие чем рузкие 100 років тому в Одесі було так: “… ассимилированные евреи в огромном городе (Одессе) вынуждены фигурировать в роли единственных носителей русской культуры — «единственных музыкантов на чужой свадьбе, с которой хозяева ушли». На эту ситуацию я хотел обратить внимание самих «музыкантов», предложить им обдумать ее и сделать выводы. Совершенно неопровержимо установленным я считаю тот факт, что ассимилированные евреи в нашем городе действительно очутились в роли единственных публичных носителей и насаждателей русской культуры. Этого никто во всей дискуссии даже не пробовал отрицать, ибо это слишком яркая очевидность. Обсуждая и оценивая эту любопытную ситуацию, я прежде всего нахожу ее в высочайшей степени комичной. …необходима тут же наличность большой русской толпы, … Тогда бы в этой массе действительно все перемешалось; рядом с тремя русскими ораторами мог бы тогда выступить четвертым и еврей и тоже сказать «мы, русские» или «наша русская литература» — и это стерлось бы, утонуло бы в общем впечатлении. Но когда русской толпы нет и никак ее не заманишь и не притянешь, и на празднествах русской культуры в полумиллионном городе одни евреи, совершенно лишенные русского прикрытия, бьют в барабан и кричат «ура» во славу «нашей литературы», — то эта ситуация комична, потому что комична. … но когда пропорция обратная или того хуже — весь, как говорится по-еврейски, «миньян» состоит из великороссов еврейского происхождения, то это есть явление высочайшего и глубочайшего социального комизма”. Владимир (Зеев) Жаботинский. “На ложном пути”. 1912 год. http://ru.wikisource.org/wiki/На_ложном_пути_(Жаботинский)
Я за офіційну двомовність в Україні: українська та англійська. Всіляко ж зайобувати абсолютно проукраїнських російськомовних громадян спонуканнями типа “говори українською, сука!” – це кацапство в чистому вигляді. Кожен дроче хто як хоче у вільному суспільстві. Тим більше коли це мова гарантувала 100% лояльність до батьківщини? От згадані АТОшники з центральних, північних та південних (та й східних) областей – російськомовні. А заробітчанє з Західної України, які на кацапів батрачать за 5 рублєй в Москві – україномовні. Ну і хулі толку з їхньої питомої української?
+100500. Для цих репаних “патріотів” Ганя Герман – то, мабуть, взірець.
http://a-s-k-e-t.livejournal.com/428103.html?thread=17028679#t17028679
только на мове принимаю ответы
кацап, иди нах
Originally posted by
Ебанутая вышивата добралась и сюда Патріот, розмовляючи в побуті українською, ти допомогаешь фронту!
Давай-давай, наяривай, тупой ватан, авось получится устроить таки гражданскую войнушку, на радость твои духовным братьям из Северной Нигерии. %(((
Потери личного состава 79-й ОАЭМБр в ходе кампании 2014 года. Солдат Власенко Юрий Александрович – 3.06.2014 Ст. сержант Татаринов Сергей Петрович – 12.06.2014 Солдат Шерстнев Сергей Андреевич – 12.06.2014 Сержант Лысечко Антон Игоревич – 4.07.2014 Солдат Кеда Дмитрий Юрьевич – 4.07.2014 Старшина Ладыженский Александр Васильевич – 11.07.2014 Сержант Голота Иван Иванович – 11.07.2014 Сержант Новицкий Анатолий Олегович – 11.07.2014 Ст. солдат Платонов Сергей Сергеевич – 11.07.2014 Ст. солдат Крук Александр Александрович – 11.07.2014 Солдат Плющ Михаил Викторович – 11.07.2014 Солдат Бойко Виктор Михайлович – 11.07.2014 Солдат Волков Алексей Витальевич – 11.07.2014 Солдат Гнатуша Владимир Юрьевич – 11.07.2014 Ст. сержант Ерошенко Сергей Николаевич – 13.07.2014 Сержант Костюшко Александр Николаевич – 13.07.2014 Солдат Барский Олег Николаевич – 17.07.2014 Солдат Карбивнычий Сергей Васильевич – 23.07.2014 Ст. солдат Кучеренко Александр Николаевич – 24.07.2014 Мл. сержант Трофимов Евгений Юрьевич – 28.07.2014 Солдат Остяк Виталий Юрьевич – 28.07.2014 Солдат Шульга Андрей Александрович – 30.07.2014 Майор Кривоносов Сергей Сергеевич – 04.08.2014 Солдат Хортив Эрнест Александрович – 6.08.2014 Солдат Янович Вадим Николаевич – 7.08.2014 Солдат Бакунов Евгений Валерьевич – 7.08.2014 Мл. сержант Тарасенко Юрий Геннадьевич – 4.09.2014 Солдат Филоненко Максим Валерьевич – 5.09.2014 Лейтенант Тищик Алексей Александрович – 28.09.2014 Сержант Златьев Сергей Анатольевич – 28.09.2014 Ст. солдат Белый Денис Анатольевич – 28.09.2014 Солдат Соколачко Юрий Иванович – 28.09.2014 Солдат Пивоваров Александр Сергеевич – 28.09.2014 Солдат Завирюха Александр Игоревич – 28.09.2014 Солдат Хроненко Анатолий Петрович – 28.09.2014 Подполковник Пивень Евгений Алексеевич – 4.10.2014 Ст. сержант Ковальчук Виктор Сергеевич – 31.10.2014 Сержант Голота Юрий Анатольевич – 6.11.2014 Солдат Здебский Богдан Богданович – 8.11.2014 Солдат Баранов-Орел Сергей Анатольевич – 8.11.2014 Ст. прапорщик Иванцов Сергей Владимирович – 8.11.2014 Солдат Степанец Андрей Николаевич – 23.11.2014 Мл. сержант Оболенцев Виктор Николаевич – 24.11.2014 Сержант Горбань Андрей Викторович – 29.11.2014 Это ты тупой, иди расскажи вместе со своими идейным другом, олигофреном Мисливцем, что погибшие солдаты ВСУ с русскими фамилиями из списка – были неправильными патриотами или полезными идиотами Кремля.
Дмитро Донцов.
Мне кажется следующим этапом маразма будет переход мовы на латиницу, как сделали в пику России в Молдавии, Азербайджане и Узбекистане, правда грамотности это вряд ли прибавит. А язык насильно насаждать бесполезно, так и будет такое двоемыслие – на людях, коверкая язык “на мове”, дома – на “Великом и могучем”)))))
Кацапов из Архангельска мы забыли спросить. Удивительная нация – все знают лучше всех…
Пример с “Тачками” и иными фильмами, озвученными на украинском, неудачен. Помню, что я с большим удовольствием всегда смотрел украинские футбольные трансляции, чем русские, только потому, что перевод звучал прикольнее. Например, не “штрафная площадка”, а “штрафной майданчик”. Крайне забавно для русскоязычного смотреть, как Шварцнеггер или Сталлоне изъясняются по-украински. А что уже говорить про веселый мультик – конечно прикольнее смотреть с украинской озвучкой.
> Крайне забавно для русскоязычного смотреть, как Шварцнеггер или Сталлоне изъясняются по-украински Арні і Сталоун мають із’ясняться англійською, а не російською, українською чи ще якоюсь мовою.
Да хоть на древнеегипетском. Я пояснял, почему именно для русскоязычного гражданина может быть интересен фильм или мультфильм с украинской озвучкой.
Вам, как россиянину не понять. Украинский перевод тачек реально смешнее, но не потому, что для вас украинский звучит смешно, а по смыслу.
полностью поддерживаю, коллега.
Дякую 🙂
Ваша запись появилась в рейтинге 3000-ТОП. Отслеживать судьбу записи вы можете по этой ссылке.
Подписаться на рассылку или отказаться от рассылки можно здесь.
Аскет дивним чином не здатен пов’язати у себе в голові оце “двуязычіє”, яким він так пишається, і те, що зараз відбувається. Російська мова – це не просто мова. Це інструмент асиміляції, а згодом – війни й знищення сусідів. Так, заборонити спілкуватись ніхто не може. Але кожен робить висновки для себе, наскільки ці висновки він зробити здатен. Я, двуязычный, для себе висновки однозначно зробив.
якщо подивитись глибше, то російська в Україні була інструментом згубного впливу також (чи не перш за все) через те, що із цим явищем – російськовним українським середовищем – ніхто нічого не робив всі 25 років. Було та й було. Ну і це виявилось реальним таким подарунком для кацапів – волати про утиски російськомовних, насильствєнну українізацію і т.п. В той час, якщо б це “російськомовне українське середовище” було “легалізоване”, як вище в коментах згадували http://a-s-k-e-t.livejournal.com/428103.html?thread=17018695&style=mine#t17018695 то не було б приводу для кацапської пропаганди. ясна річ, що “легалізація” не означає “второй ґосударствєнний” (вторим ґосударствєнним мені особисто вбачається доцільним прописати англійську). в цілому вона б описувалась так: ви, російськомовні співгромадяни, не окупанти, не чужі, не яничари, не хохли, ви – наші, ми всі разом – українці. без жодних оцих “тю, та ти змоскалений!!!” “у нас є письменники, які цікаво пишуть російською мовою – ну так і добре ж, бля – це збагачує нашу сучасну культуру, літературу” і так далєє. “Дом, раздєлівшийся сам с сєбє – падьот”, як казав нєкій Ієшуа Назарецький по версії Синодального перекладу Біблії. Просто ця мова – російська, одна з мов ООН, до речі, занадто корисний інструмент, щоб його тупо от так здавати кацапам в тотальне володіння. Ніби то це є їхнє вузьконаціональне достояніє, лол. Ніхуя в них немає національного, окрім гулагу, сталінізму, мракобісся і тугою за хрустом французьких (?!) булок.
Та “легалізація”, про яку ви пишете – питання не до держави, а до суспільства, до свідомості громадян. ( Як і перехід раніше російськомовних на українську, до речі. ) Якщо “легалізацією” займеться держава з її гіппопотам`ячою грацією та формальним підходом до справи, то конфлікт зі значною мірою уявного, матиме всі шанси перетворитися на справжній. Але така “легалізація” в нас вже є, наскільки вона може бути. Україномовні патріоти змирилися з тим, що частина українців розмовляє російською. Однак, говорити, що російська мова замість української – це добре… Це було б нещирістю і насильством над собою – таке говорити. Російськомовні патріоти України – явище позитивне. Але консервувати його на майбутні покоління не варто. Українська мова має зайняти в Україні таке ж місце, як іврит та чеська – в своїх країнах. Звичайно, це залежить від суспільства та свідомості громадян. І зовсім трохи – від державного апарату ( бодай законів кідаловських не приймати – і то мерсі ). Що ж до російської мови, то вона належить в першу чергу корінному народові, для якого вона – рідна. Тобто, росіянам – кревним і політичним. А вже потім – іноземцям, які її знають.
А оно так и будет – через два поколения не будет почти русскоговорящих в Украине
Тьфу-тьфу-тьфу через левое плечо. Ваши бы слова, да Богу в уши.
2016. Українську мову не можуть вивчити лише дебіли, дефективні або ліниві тварини (про те, чому “еліта” не бажає вчити українську мову). Все частіше чути: “Я украинскій русскоязичний патріот і мову учіть мнє нєт надобності, потому что мєня і так всє понімают”. Спробуємо розібрати суть питання і проблематики. Я — Антон Дмитрович Мухарський народився в місті Києві в абсолютно російськомовній родині. Родичів в селі не маю ані по батьковій, ані по маминій лінії. Вперше почув українську мову в природніх умовах (не враховуючи шкільних занять) у віці 13 років, коли ми з батьками поїхали відпочити у село Махаринці, і був страшенно здивований, адже на ті часи в абсолютно русифікованому Києві її можна було почути хіба що на базарі у вигляді суржика. У 1989-му році повернувшись з армії, потрапив у вир подій першої хвилі українського відродження, яке знамените тим, що породило фестиваль “Червона рута”, літгурт “Бу-ба-бу”, та ще цілу низку культурних та мистецьких подій завдяки яким хотілося себе ідентифікувати саме як “модерного українця”, а не “шароварно-аграрного штемпа” від якого тхне часником і нафталіном. На той час я вчився в театральному інституті ім. Карпенка-Карого. У нас на курсі було декілька хлопців та дівчат з Новосибірська (керівник курсу притягнув їх з собою з Росії). За якийсь рік вони досить не зле опанували українську, а за два вже отримували вищі бали на іспитах зі сценічної мови. Ключовою лінгвоформою, аби змусити їх зробити над собою зусилля, була незабутня фраза нашого викладача з цього предмету: “Якщо ти за два роки не навчишся вільно розмовляти українською ти — або дебіл, або дефективний, або лінива тварина? Краще зізнайся в цьому прямо зараз і я не буду до тебе чіплятись, бо що з хворого або з тварини взяти? Квола “трієчка” тобі завжди буде забезпечена. Але більшого не вимагай”. Розумію, волюнтаристський підхід, психологічний тиск і все таке. Але людина тим і відрізняється від тварини, що здатна зробити над собою вольове зусилля заради самовдосконалення. З цього роблю суворий висновок — ті хто здатні зробити над собою зусилля і вивчити мову або дебіли, або дефективні, або просто ліниві тварини)))) Варто відверто в цьому зізнатися і до вас не буде жодних претензій. Квола “трієчка” на право називатися громадянином України вам завжди буде забезпечена. І не треба впадати в істерики типу: “А-а-а-а-а-а, знову ці бандерлоги на нас наїжджають”. Повторюся, я народився в Києві в абсолютно російськомовній родині… Лінь, пристосуванство, брехню, байдужість, шахраювання і пересмикування фактів давайте залишимо для “руського міра”. Все ж таки ми будуємо МОДЕРНУ УКРАЇНУ! Так що,як казав Великий Покальчук: “Вчіть, б…дь, українську мову!” Всім гарного дня і гарного настрою. Антін Мухарський, український письменник, актор, телеведучий Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
Антін веде мову з “уявним співрозмовником” (с) Горькій Лук. Йдеться не про цих (“Я украинскій русскоязичний патріот і мову учіть мнє нєт надобності”, “бандерлоги на нас наїжджають”) і не для них.
Здається там “не” загублено. І до чого тут це? Взагалі то пост про те, що йде на користь розвитку мови, а що – ні. До речі ренегати у всіх питаннях більш агресивні. Більш за всіх кричать про паління ті, хто кинув палити. За алкоголь – ті, хто кинув пити. Ось я, корений киянин, з російскомовної родини чув українську з народження, так що заява Антона визиває деякий подив.
Начинаем считать. В одной стране 40 млн. в другой говорят 140 млн. Уже сразу соотношение 1 к 3. Но у той другой страны и бюджеты шире, и традиции наработаны, потому медийного продукта, который и определяет в нынешнем мире насколько представлен и силен тот или иной язык. Учтем это в виде коэффициента, что первая имеет всего 50% от второй… весьма приблизительно, но отнюдь не в меньшую сторону. Получается 1 к 6. Потом еще учтем что в первой стране чуть не 50% людей, вполне готовы и не откажутся если вообще весь медийный продукт будет известно на каком языке. Вот так… элементарными прикидками получаем, что сфера использования одного и второго языка соотносятся как 1 к 10. Весьма приблизительно, но опять же, явно завышенная, ясно в какую сторону прикидка. Что вполне однозначно показывает в какую сторону будет движение. :(( И это — совсем не простой звук. Русский испытывает ровно того же типа давление… но уже от английского. И практически с тем же коэффициентом и шансами на преуспевание. Именно из этого расчета… а точнее, липкого нутряного страха, и происходят все идейки о рузькемире — как попытке “подхарчится” носителями, расширить свой ареал… а на самом деле тупо хоть на чуть-чуть оттянуть собственное поедание. И это не было бы такой уж проблемой, мало ли в мире вымирающих языков… да и не (пока) вымирающих, но весьма малых, так что им уже ничего не светит. Но которые вполне себе могут существовать как эндемичные и/или заповедные, и/или там, как музейные экспонаты… Но вот находящихся в процессе активного поедания… думаю не так уж и много.
Антін Мухарський, український письменник, актор, телеведучий //////// Антін Мухарський, просто добвойоб! Бо не може людина, яка вважає себе українським патріотом наярювати на московського холуя Махна, возводячи Махновщину в культ.
Пользователь ginger_eye сослался на вашу запись в своей записи «О любви» в контексте: […] Прочитав пост “Об украинском языке и его значении […]
мы в семье стали употреблять укр. слова…в транспорте стали меньше говорить” по-русски”…и отстраняемся , если слышим рус. речь.И это все произошло после известных событий…. Перестали общаться с родственниками и бывшими знакомыми…, кто за крымнаш…
А если украиноговорящий, но за крымнаш?
туда же
у меня есть в Кр. Роге бывшие сотрудники…вата…
А те, що “міста перетягують людські ресурси” як раз і означає, що українська мова переміщується з сіл в міста. Я цього не бачу. Іноді мона почути але дуже рідко українську але то одинокі випадки останніх двох трьох років. А в глобальному сенсі я бачу як російськомовне населення міста перемолює цю україномовну меншисть. І через декілька років той колишній селянин говорить російською або суржиком. З батьками у селі по телефону раз на місяць побалакає й годі. Я це бачу з часів СРСР по тим поколінням моїх рідних які лише у найвіддалішому селі балакали не суржиком, а більш-меньш “чистою” українською, звісно з місцевими діалектичмими особливостями. Річ йде про Слобожанщину. Чим людина була старша тим більше вона зберігла мову предків. То не така як зараз була українська сучасна, але й суржиком її не назвеш. Жінки доречі у більшості своїй зберігали мову дитинства, бо по-перше вони майже нікуди не їхали, по-друге не мали такої освіти – вважалося шо 3-7 класів їм досить. Навпаки було коли виходили заміж за російськомовного. А чоловіки у будь-якому випадку проходили россійськомовні вчилища, армію де українською ніхто не розмовляв, а потім шли по соціальним сходинкам на роботу де без російської неможна було. Я вже не кажу про ВИШі, університети, інститути. Так шо освітня база у них була більше россійськомовна ніж у жінок. А під час незалежності, ситуація яку отримали у спадок від радянських часів наклалася на шалену урбанізацію, де з сел почала тікати геть уся молодь, вона й до цього тікала. Ситуація потроху виправляється з появою більшої кількості укр. шкіл, обов’язкового діловодства українською та деякого українського контенту у медіа просторі, алеж, наприклад, ВИШі на сході викладають досі переважно російською, у побуті майже усі мешканці міст між собою спілкуються російською. Тому буде розвиток української мови коли вона буде у всіх сферах життя, і в школі, і в институті і на роботі, а не лише дві години на сеансі кіноленти “За двома зайцями” раз на рік як того хоче пан Аскет. Він не знає української (він нею не думає) та не хоче знати.
Хорошая статья, очень понравилась. Спасибо. Мое мнение относительно украинского языка такое. Украина – страна крайне неоднородная в отношении языка, поэтому необходимо дифференцированно подходить к языковой проблеме. На Западной Украине можно и пожестче требовать от людей соблюдения норм украинского языка. А то что это получается: послушаешь речь каких-нибудь западэнцэв, а там полно русизмов! Или вот недавно услышала выступление западноукраинского гурту и ужаснулась: суржик!!! Ну вы же західняки, ваша речь просто обязана быть образцовой. Другое дело – восток Украины. Восток – дело тонкое. Там прививать украинский надо было максимально тактично. Не трогать старшее поколение. Всякие местные заявления, объявления и прошения должны быть только на том языке, который человек пожелает. Молодежь и так украинский учила – надо же как-то ЗНО сдавать! Побольше книг на украинском – хороших и разных, побольше мультиков и сериалов молодежных на украинском. К сожалению, был допущен целый ряд перегибов. Вот, например, во времена Ющенко в русскоязычных школах заставили в классных журналах все записи делать только по-украински. И учитель русского писал: “Життєвий і творчий шлях М.Ю.Лермонтова. Вірш “Белеет парус одинокий”. Только названия произведений позволено было писать по-русски. Зачем было такое делать? Лучшей агитации ПРОТИВ украинского и не придумать. Можно еще много подобных случаев описать, но не буду это делать, чтобы не плодить обиды. В то же время студенты украинского отделения Донецкого университета учились по учебникам, которым полвека! Это были истрепанные до невозможности книги. При изучении зарубежной литературы студенты укр. отделения пользовались русскими переводами, т.к. украинских в университетской библиотеке просто нет! А ведь будущим преподавателям украинского прочесть европейских писателей на украинском (кстати, в прекрасных переводах) необходимо как воздух. Неужели это так дорого – обеспечить университетские библиотеки нужной литературой на украинском языке? На всякие трынди-брынди деньги находятся, а на действительно необходимое дело – нет. А теперь маємо, що маємо…
Даже и не знаю, как охарактеризовать этот пост. Наверно лучше будет сказать, что у автора полный писец в голове.
Украинцы забыли спросить мнение латвийской ваты. Вот же упущение!
Ну, то что я для украинствующих не авторитет это понятно. У Вас другие авторитеты Яценюки, Порошенки, Яроши…
Языковой экзамен – это как-то не але. Он сводится к знанию грамматики, а не языка. Бабуля из Козовы может балакать в совершенстве, при этом не уметь писать или тестовую таблицу с ошибками заполнить. Не говоря уж там про сочинение на 300 слов. Гражданство – состояние, а не звание. Язык надо учить, но экзамены тила тоефла – это шото не то. Да, если чо – я свободно говорю и пишу на обеих языках.
В нормальных странах этот экзамен – прочесть и повторить смысл небольшого абзаца. Бабулька справится, а владельцы русскоязычной челюсти – нет. Даже не пойдут.
Да ну. Почему же тогда, когда Вам на укро-телевидение задают вопрос на украинском, Вы всегда отвечаете на русском? Так что, Чиполино, учите украинский. А экзамен, это очень даже алё.
На третє питання не відповів. “Язык не имеет значения” все ж неправильно виглядає. І між іншим протирічить твоєму посту. Треба було написати щось накшталт “нехай йому лінивому бісу”.
+1
// Совсем недавно мы гордились своим двуязычием, что нам все равно на каком языке кто разговаривает – на русском или украинском.// – Не совсем так. Скорее, мы гордимся тем, что украинский язык по употреблению наконец догнал русский и потихоньку местами начинает его обходить. Еще тем, что русскоязычные патриоты, несмотря ни на что, остаются патриотами. Но тут ключевым является “не смотря ни на что”. Думаю, что Алексей Маресьев, если бы у него был выбор, предпочел бы все-таки свои живые ноги. //Теперь идет серьезное давление со стороны правого и ультра-правого украинского крыла про чуть-ли не насильное обучение украинскому языку прохожих на улице.// – С таким видением ситуации я не могу согласиться. Основной посыл 95% людей, которым не нравится тезис “какая разница, на каком языке… и прочая Ирландия”, несколько другой. Где-то такой: “Братья, вы прекрасны! Но можете стать еще лучше. Перейдите на украинский! Пожалуйста! Давайте сделаем Украину сильнее! Давайте лишим врага его важного козыря! Ведь всё зависит просто от вашего желания…” Конечно, среди таких людей попадаются провокаторы, позеры, резонеры, неумные люди и просто те, у кого в данный момент не выдержали нервы ( в эту категорию может попасть и очень спокойный человек, которого в “правильный” момент обозвали мудацким словечком “вышиватник”, например ). Но стоит помнить, что это правило касается также другой стороны дискуссии – тех, кому “какая разница” – не в меньшей степени. А по количеству провокаторов – так даже в большей. Ведь российскому троллю куда проще закосить под русскоязычного украинца, чем под украиноязычного. “настолько ли плоха ситуация в Украине?” – А вот Ричард его знает. Народ Израиля – сообщество людей, понимающих значение слова “надо”. У нас с этим несколько хуже. P.S. “Тачки” – это уже самый кончик хвостика “Украинского Переводного Ренессанса” оказавшего колоссальное влияние на процесс возвращения украинцев к родному языку. Тут уместней вспомнить “Трансформеров” середины 90-х с их “Оптімусом Найкращим”, “Зорекриком” та “Залізняком”. 🙂 P.P.S. Кстати, что это была за “повальная украинизация” вначале 90-х? Без подколки – правда, интересно. Ведь я тогда учился в младших классах школы. Помню только, что “Шоу Довгоносиків” посвятило этой теме выпуск. Правда, у меня родители – педагоги. И я не помню, чтобы они жаловались на “комиссии”.
Если интересно, я могу рассказать на примере одного вуза, как это происходило на Донбассе – в смысле, украинизация. Например, преподавателей заставили всю документацию вести на украинском. А тот же преподаватель физкультуры его со школьного курса мало что не помнил, максимум понимал, так еще и речевой практики ноль. Соотвественно, на всю писанину приходилось тратить намного больше времени и усилий, причем все происходило в приказном порядке и в темпе “цигель-цигель”, что в сочетании с очень скромной з/п вызвало страшное бурление говен. Кафедры русского языка резко потеряли нагрузку, соотвественно, оплату. При этом украиноязычные кафедры оказались в гораздо более выгодном положении, и в стенах одного вуза могло начаться славное такое противостояние))) Опять же, когда украинский оказался в фаворе, черт знает откуда полезло огромное количество явных сумасшедших. Например, преподаватель предмета “Культура Украины” на лекциях нес бред о том, что Софийский собор построили инопланетяне и что все языки произошли от украинского. И человека не то что в дурку никто не отправил, он даже гранты какие-то получал. Еще один препод, ведший украинский на факультете, не имевшем никакого отношения к филологии, запросто мог заявить, что если студентка говорит на русском, то она проститутка и мать ее проститука, раз воспитала такую дочь. И никто этих деятелей не окорачивал и жалоб студентов всерьез не принимал. Примерно в то же время появился термин “профессиональный украинец” – т.е. человек, который быстро понял, что украинство в тренде и на этом можно поиметь какие-то дивиденды, хоть моральные, хоть денежные. У меня подобный персонаж в родичах, он такое задвигать со временем начал, что мне, прекрасно знающей украинский и пишущей на нем даже лучше, чем на русском, каждый раз хотелось вломить ему по голове. И все это происходило на фоне сильного обнищания, безработицы и глобального бардака, поэтому людей все эти штуки очень сильно раздражали.
“Например, преподаватель предмета “Культура Украины” на лекциях нес бред о том, что Софийский собор построили инопланетяне…” – И вправду бред. Ведь каждому известно, что Софию построили светлые тролли, чтобы сохранить временно-пространственный континуум от неизбежного коллапса. Насчет украинизации – может и было что-то такое. Отчасти, такое – есть неизбежное следствие обретения страной ( ранее – усиленно ассимилируемой ) независимости. Отчасти, следствие того, что государство – это вообще слон в посудной лавке. Плюс – огромное количество чиновников-исполнителей, действующих по принципу “ради галочки”. Ну и хитрованцы к любому делу прилипнут. Бандеровцы здесь – ни при чем. В то время они больше грузинам да чеченцам помогали. Что же до “профессиональных украинцев”. то сомневаюсь, что этот термин возник так поздно. Ведь их и раньше было полно – с толком и расстановкой рассказывающих на камеру, как прекрасно жить в Союзе Советских Социалистических Республик. И сейчас такие есть, на зарплате у Кремля.
Что же до “профессиональных украинцев”. то сомневаюсь, что этот термин возник так поздно. Ведь их и раньше было полно – с толком и расстановкой рассказывающих на камеру, как прекрасно жить в Союзе Советских Социалистических Республик. И сейчас такие есть, на зарплате у Кремля. ////// Це, в студентські роки, кумарило більш за все. Воно вчора розповідало, про Слава КПСС – а сьогодні про те, як треба любити неньку-Україну!
Да, у нас препод истории Украины был тот же, что до этого преподавал историю КПСС. И был самым пиздоватым из всех.
Вы попали в Т30P самых обсуждаемых тем в блогосфере.
Это Ваш 4-й ТОПовый пост в этом году.
Посмотреть статистику автора можно в карточке топблогера.
Пользователь topbloger сослался на вашу запись в своей записи «Об украинском языке и его значении, плюс опрос.» в контексте: […] Как я заметил снова пошла волна в сети по поводу языкового вопроса. (Read more … […]