Судді та чайник
Здається, наступний Майдан буде суддівським.
Ахуєвшіє животніе — так частіше за все мої знайомі характеризують представників нашого славного суддівського корпусу.
Не встигли одного Голову Верховного Суду прийняти на взятці, як судді показово на його місце ставлять іншого з від’ємною рекомендацію Ради Доброчесності. Тобто з таким посилом – хуй ви нас візьмете.
Суддя вбиває Лексусом нацгвардійця, батька 3-х діток, на смерть — на блокпосту, у комендантську годину, візуально п’яний і потім чотири рази удає що не може попісяти в баночку. Мабуть, від страху його орган так зжався, що став як кажуть північнопітекі “атріцітєльной дліни”. І порівняння тут не випадкове.
Насправді то ми самі винні. Вони здорово сциканули у 2004 – а нічого не було. Потім — у 2014 масово драпали за кордон — але знов нічого не було. Так, їх трохи подерли незакінченою реформою при Петрі Олексійовичі, але, вовки вціліли й не тільки вовки. Вони усі звикли, що їм нічого не буде.
Але цього разу буде.
Є в мене таке відчуття.
І я маю надію, що влада це зробить сама, бо інакше, повторюсь, буде судейський майдан. І буде він швидкий і страшний.
Це ні в якому разі не заклик до насильницьких дій, це визнання неминучості. Бо чайник кипить, вогонь під ним палає й або влада швидко зніме кришку, або чайник їбане і тоді наслідки будуть невідомими, але страшними для всієї країни.
Бо ніхто не буде мати справу з країною де одну з гілок влади в якусь мить умовно вішають на зовсім конкретних стовпах. І тоді Україні не вистояти.
Моя паранойя навіть вимагає шукати в цій історії північнопітекський слід, хоч це і занадто складно для них, але й без них стовідсотково не обійшлося.
Що ж, поки що наступний хід за владою. І він повинен бути дуже конкретним і дуже швидким.
Бо чайник кипить…