Чего стоит слово российского офицера

Я давно говорил, что проблема ЗЕ-зависимых в том, что 99% из них втянулось в политику, в разборки с рф и прочее, что мы тянули пять лет – последние полгода максимум. И они, будучи не в теме просто не в курсе ситуации – ну если исключить тех, кто сознательно работает на победу рф. Но и наш новый Президент – он тоже не в теме. Как минимум потому, что эти годы занимался совсем иным, а выиграв выборы – продолжил заниматься совсем иным, даже не пробуя войти в курс дел. 25% отлично знают, чего стоят договоренности с россиянами и солово российского офицера. А Президент не знает.
 

И вот итог – ссыкунца россиянчеги как всегда кинули и он раздражен. А виноватым в этом назначен МЗС, который просто выполнял свою работу. Кстати, в одном ответе Климкина на истерику Зе, дипломатичности больше, чем во всем мозгу Зе… Беда…

Это было предисловие от меня, а теперь – основной текст от Антона Колумбета.

Проблема Зеленського проста. Він просто не знає ОДНОГО СУСІДНЬОГО НАРОДУ.
ОДНИН СУСІДНІЙ НАРОД для нього – це ОДНИН СУСІДНІЙ НАРОД з серіалу “Свати”. В чомусь неприємні, але “нормальні мужики”, з якими можна розбити один одному пики, а потім потягнуть піісяшку і заспівать разом Юру Шатунова. Соль зємлі, сєрмяжная правда, дражи от страха Пєнтагон, а помнішь как ми в восємдєсят четвьортом на Сєлігєр єзділі.Насправді ж ОДНИН СУСІДНІЙ НАРОД буде корчіть із сєбе братушку потэшному рівно до появи зручного моменту кідка. Тоді з нього миттєво спадає оця лічіна і проявляється справжня.

Всі, хто перетинався з ОДНИМ СУСІДНІМ НАРОДЛМ на війні, а не скачучи перед ними на сцені, це знають. Ми ненавидимо їх не тільки за те, що вони з нами воюють, а за те, ЯК вони з нами воють.

Домовитись об обміні і кінуть. Піти підбирати двухсотих по домовленості і потрапити під обстріл. Піти мотати їх поранених і потрапити в полон. Поїхати набрати води і потрапити в засідку. Домовитись про похорон і почути “пусть іх сабакі жрут”.

Ох, скільки разів я чув в 14-му радіообмін по “Сепар-ФМ”. Так, у війни теж є негласні правила, які включають в себе спілкування з ворогом без вищих штабів. І як витягались обличчя наших офіцерів, коли вони, домовившись про щось з однокашниками Чєлябінського танкового учіліща (так, бувало дуже всяке, хехе) отримували від них подляну.

“Слово русского офицера” – есть воинская хитрость. (с) Це азіатчина. Це азбука. Наколоть ворога на війні – це доблєсть для ОДНОГО СУСІДНЬОГО НАРОДУ та його зонівсько-гопнічєського понятійного дискурсу.

Українець може обманути із жадібності. ОДНИН СУСІДНІЙ НАРОД обмане тому, що це для нього задоволення. Або просто тому що може.

Без розуміння цього колєктівно-безмознатєльного ОДНОГО СУСІДНЬОГО НАРОДУ ніяка зовнішя політика в нього не вийде. Типу нікагда. Бо оцей перший кідок з обміном полоненими, коли “с нєго вже всьо палучілі, а тєпєрь лошка і кінуть нє грєх”, після якого Президент прибіг шукати винного а когорта його прихильників народила навіть просторово-часовий парадокс (російська нота була ПІСЛЯ української відповіді на цю ноту, лолшто) – це лише пробний камінь.

Це так, просто дядькам в кабінєтікє з залізним фєліксом на стіні поржать з убогого. А там такі вовки, які все життя по ніздрі в крові, і вони себе ще покажуть. І це буде коштувати сотні життів, як коштувало завжди, коли хтось вірив ОДНОМУ СУСІДНЬОМУ НАРОДУ.

Пєчалька в тому, що оця оцінка їх на емоційному рівні нашим Президентом – вона така сама, як і в більшості його електорату. Відповідно, сама діалектика процесу буде і далі змушувати його продовжувати.

А платити за це будуть інші.

Добавить комментарий

Войти в один клик через соцсеть: